У наші дні багато хто вважає релігію альтернативою наркологічним клінікам. Цю точку зору активно впроваджують і самі релігійні служителі, пропагуючи так звані «лікувальні релігійні центри». У чому їх небезпека? Потрапляючи в такий «центр», людина замість лікування отримує «дозу віри» і, по суті, підміняє одну залежність інший.
До того ж тут мова не йде про справжню добровільності. За власним бажанням сюди можна тільки потрапити, а далі вже ніяких гарантій: нерідкі насильницьке утримання і примус до безкоштовної праці. Найчастіше не надається ні медичної, ні психологічної допомоги, а адже організм, ослаблений наркотиками, потребує лікування та медикаментозної детоксикації, не кажучи вже про усвідомлення своїх подальших цілях і соціальної адаптації в тверезому суспільстві.
Як відрізнити такий «центр»? Запитайте, чи можна залежному курити. Якщо вам скажуть «ні», не вагаючись, відмовляйтеся. Загальновідомо, що людині під час лікування потрібна віддушина у вигляді поганої звички, щоб полегшити відвикання від наркотиків. Це знають і практикують в клініках, реабілітаційних центрах і при монастирях.
І ще кілька слів про дієвість релігійного «методу». Насправді релігія може надати тільки ефективну допомогу в лікуванні наркоманії, але ніяк не замінити його.
Відмова від наркотиків в релігійному середовищі підтримується самим існуванням цього середовища. Але, як тільки колишній наркоман виходить за стіни монастиря і потрапляє в суспільство, він виявляє, що соціальні проблеми нікуди не поділися, а релігійний стимул слабшає з кожним днем, що не підживлюючи атмосферою присутності бога. В результаті пацієнт, який не пройшов психологічної реабілітації від наркоманії і не має потужної мотивації, повертається до наркотиків почасти тому, що цей крок є способом повернутися в монастир, так що для більшості сект «релігійні центри допомоги» є способом вербування адептів.
